Сафарі для двох

Від автора Дехто жахнеться і перехреститься. Інший розсміється. А ше хтось гаряче обуриться подіями й деталями, описаними у цій повісті. Я не збирався шукати ворогів і показувати в них пальцем. Просто було так: коли крізь амбразури бронетранспортера я розглядав розбиту вшент «Снайпер-авеню» — одну з вулиць блокадного боснійського Сараєва — то згадував наш красень-Київ; пізніше, коли бачив біля «Арсеналу» натовп із червоними прапорами, то щоразу подумки "приміряв" сараєвські руїни до Хрешатика... Це ж такий короткий ланцюжок: фанатична червона юрба — червоні прапори — червона кров людська!.. Ця повість — тільки фантастично-політичний бойовик, військово-пригодницьке «чтиво». Але тим, із комуністичної юрби, я кажу цим твором: вони вже підросли! — снайпери і гранатометники, пілоти і диверсанти — ті, хто зі зброєю в руках захистить нашу Конституцію, свободу і суверенітет нашої молодої держави.