"Мы много размышляем сегодня, как именно пересекаются поэзия и политика: в стихах Кэти Феррис они пересекаются, соединяются насмешливо, элегантно, необычно. Сначала кажется, что она пишет о желании, о мастерстве, о женственности, но потом все эти точки зрения, интонации голоса сливаются в один разговор: о положении личности сегодня, о свободе и ответственности, при этом стихи эти всегда легки и остры, они не оставляют читателя равнодушным".
Полина Барскова
***
"Авторка цієї збірки поезій, відштовхуючись від національних літературних традицій, створює свою власну "американську" реальність, в якій вже не думають про Джека Керуака, заявляючи "я не могу перестать думать о крови", і не шукають "Америку в моїх штанях", вважаючи, що "все вещи эротичны", і не співають, що "щастя – це теплий пістолет", оскільки "что за / дверь пуля отворяет / в теле?", прагнучи "научиться находить в центре ада / то, что не ад". Іноді ці вірші нагадують маніфести, тільки вже не періоду бітників, а часу постмодерної політики, яка нагадує абсурдистську мантру".
Олег Бугаєвський
