Василий Степанович Кучер
Об авторе
Васи́ль Степа́нович Ку́чер (20 липня 1911, Війтівці — †17 квітня 1967, Київ) — український письменник Народився 7 (20 липня) 1911 року в селі Війтівці (за іншими даними — село Вербів, нині Любимівка) на Житомирщині. Батько був сільським вчителем, мати — простою селянкою. Після закінчення семирічної школи в селі Ставище Попільнянського району, деякий час працював на Кожанському цукровому заводі. 1926 року був направлений комсомолом на навчання до Білоцерківського педагогічного технікуму, який він і скінчив у 1930 році. В цей час він вже починає виступати в пресі, ставши сількором окружної газети «Радянська нива» в Білій Церкві, а згодом і «Радянського села» в Харкові. У 1930—1934 роках навчається в Харківському університеті і працює спершу в газеті «Сільськогосподарський пролетар», а потім у редакції журналу «Трактор». Перше оповідання В.Кучера «Ініціатива» було опубліковано 1931 року в журналі «Молодий більшовик». На початку 1930-х років він став членом літературного об'єднання «Трактор» (входило до спілки селянських письменників «Плуг») а з 1934 року — член Спілки радянських письменників. В. Кучер відслужив у Червоній армії (закінчив військову авіаційну школу в Харкові), працював на редакційній роботі в журналі «Молодняк» (пізніше «Молодий більшовик») та у видавництвах, публікував статті та нариси в періодичній пресі, та багато і плідно працював на літературній ниві. В 1940 році вступив в ВКП(б). З початку німецько-радянської війни В. Кучер — фронтовий кореспондент армійської газети «За Родину», очолює воєнний відділ газети «За Радянську Україну», керує радіостанцією. Брав участь у боях при обороні Одеси, Севастополя, Сталінграда, нагороджений бойовими орденами і медалями, війну закінчив у званні капітана третього рангу. Після війни повністю присвятив себе літературній роботі, займаючись цією справою до останнього дня свого життя. Помер 17 квітня 1967 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Твори: • «Дві новели», збірка (1932) • «Марта», збірка (1932) • «Cuscuta», збірка (1932) • «Мої друзі», збірка (1934) • «Все вище і вище», збірка (1936) • «Квітує жито», збірка (1938) • «Дорога веде на заставу», збірка (1939) • «Кармалюк», повість (1940) • «Морський характер», збірка (1942) • «Людмила Павлюченко», нарис (1943) • «Засвітились вогні», збірка (1947) • «Золоті руки», збірка (1948) • «Полтавка», збірка (1949) • «Зорі в степу», збірка (1951) • «Вогник», збірка (1952) • «Чорноморці», роман (1952) • «Дружба», збірка (1954) • «Устим Кармалюк», роман (1954) • «Криниця», збірка (1955) • «Секрет», збірка (1956) • «Прощай, море», роман (1957) • «Дорога до людей», збірка (1958) • «Шовкові струни», збірка (1958) • «Шумлять верби», збірка (1959) • «Червоний вогонь», збірка (1959) • «Трудна любов», роман (1960) • «Чарівна ткаля», збірка (1960) • «Голод», роман (1961) • «Намисто», роман (1964) • «Орли воду п'ють», роман (1966) • «Ми не спимо на трояндах», роман (1967) Кінематографічні роботи Автор сценарію художнього фільму «Вітер зі Сходу» (1941, у співавт.), документальних кінокартин: «Село відроджується» (1946), «їх приголубила Вітчизна» (1949), «Книга — народу» (1951), «Свято достатку» (1952), «Львів» (1953), «На ювілейній виставці образотворчого мистецтва» (1954), «Земля Київська» (1958), дикторського тексту до стрічки «Свято на Тарасовій землі» (1964). Пам'ять На будинку в Києві по вулиці вул. М. Коцюбинського №2, де з 1957-го по 1967 рік жив і працював письменник, встановлено меморіальну дошку. В Києві на його честь названо вулицю. В липні 2011 року в селі Любимівка (Вербів) відкрито музей імені Василя Кучера.