Дивна така любов

Роман-соната «Дивна така любов» написаний під звучання «Місячної сонати» Бетховена. Відтак кожен розділ тексту відповідає за своїм настроєм кожній із трьох частин сонати.

Дія роману починається у передмісті Києва. В родині сільського вчителя на Різдво народжується дівчинка Надійка. Під час важких пологів мати стає німою. Дівчинка росте відлюдькуватою, дивною. За це односельчани кажуть на неї «відьма». Випадкове знайомство з київським художником Нестором розкриває дивовижний Надійчин талант: вона переносить на чисте полотно свій різдвяний сон, і це — її найперший, найдивовижніший малярський витвір.

Попри заборону батьків Надія тікає до Києва вчитися малювати, а потім вступає до Краківської художньої академії. Вона стає відомою європейською художницею, але кожен новий успіх лише віддаляє її від себе — справжньої, веде до згуби. Надія втрачає зв’язок з малою і великою Батьківщиною, ігнорує свою родину. Це призводить до втрати таланту і кохання. Але знайома музика вперто продовжує звучати у Надійчиному серці. А отже — є надія.