Жити – пити

Коли ангельські крила смердять перегаром
Сергійович впав у дитинство, як це часто буває в снах, коли повертаєш десь на розі, бачиш те саме мі...
Мій товариш Наливайко і п’яний Буратіно
Дружина заявила, що телевізор і праску їй купила мама. Тому на це майно я не маю права претендувати,...
Нічний потяг
…Якщо нормальний коньяк, то воно й направду помічне – від хвороб тілесних. Але в мене «поганий анамн...
Найзаповітніша мрія
Сіро-зелена обкладинка, розлініяні сторінки. Звичайнісінький зошит, у моєму дитинстві таких були тис...
Недопите мартіні б’янко
Альона була перукаркою. Колись працювала в найдорожчих салонах міста, куди до неї ходили вірні клієн...
Пам’яті «проклятих поетів»
…Вони довго сиділи, ніби боялися вийти на вулицю, і, мнучи обличчя в долонях, як пластилін, розповід...
Пан Зривко
Ви знаєте, хто такий пан Зривко? Напевне, ні, хоча, як не парадоксально, багато хто з людей нашого к...
Монологи однієї жінки, або «Треба менше пити»
Все купила, а чого сумка така легка? Бо не купила головного! А вдома нема. Точно нема, сьогодні в об...